Пільги для матерів-одиначок

Якими пільгами мають користуватися мами, що виховують своїх дітей без допомоги їхніх батьків? Розбираємося в обсягах виплат, порядку надання відпусток та інших умовах.

Пільги для одиноким матерів

Ми живемо в час, коли жінка сама може виховувати свою дитину, причому цей факт не викликає у суспільства негативної реакції. На щастя, минули ті часи, коли самотня мама викликала у більшості оточуючих неповагу і осуд. Сьогодні практично всі розуміють: в тому, що жінка виховує дитину сама, немає нічого поганого. Але без додаткової матеріальної допомоги їй іноді стає скрутно. Тому законодавством передбачені права та пільги, якими повинна користуватися самотня мати.

Хто така мати-одиначка

Мати-одиначка з дитиною
Статус матері-одиначки надається жінкам, що самотужки виховують дитину

Згідно ст. 3 Закону "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" матері-одиначки отримують такий вид державної допомоги як допомога на дітей одиноким матерям. Законодавче визначення одинокої матері подане в п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону "Про відпустки": це мати, яка виховує дитину без батька. Визначення терміна "одинока мати" застосовується лише для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток.

Згідно ж ст. 18-1 Закону "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" право на допомогу на дітей мають одинокі матері, які не перебувають у шлюбі; одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини. Одинокими матерями також вважаються вдови; жінки, які виховують дитину без батька, розлучені жінки, які виховують дітей самостійно, навіть якщо вони отримують аліменти. Одинокою матір'ю вважається також жінка, яка вийшла заміж, але її новий чоловік дитину не всиновив.

Допомога на дітей, зокрема, одиноким матерям, які мають дітей у віці до 18 років, надається в розмірі, що дорівнює різниці між встановленої в поточному році сумою прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Отже, простіше кажучи, розмір допомоги обчислюється за формулою:

ПМ - СД,

де:

ПМ - прожитковий мінімум дитини даного віку,

СД - середній дохід на місяць на 1 члена сім'ї.

У разі, якщо ця різниця менше 0, ясна річ, така мати-одиначка допомоги не отримує.

(До 1 січня 2016 року у існувало правило, згідно з яким розмір допомоги матері-одиначці не міг бути менше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини. Таким чином виплати отримували ВСІ матері-одиначки. Тепер же ті, чий середній дохід на 1 члена сім'ї перевищує суму прожиткового мінімуму, допомоги не отримують зовсім, тобто, держава позбавляє безліч самотніх мам підтримки, вважаючи їх і так "занадто" забезпеченими).

Зазначена допомога призначається на кожну дитину незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги і в разі, якщо батько визнаний таким, що не бере участі у вихованні дитини. Допомога на дітей одиноким матерям не призначається у разі перебування дитини на повному державному забезпеченні.

Як отримати допомогу

Виплати матерям-одиначкам
Допомога одиноким матерям часто вкрай необхідна

Згідно абз. 2 п. 34 Порядку № 1751, середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

До складу сім'ї особи, що звертається за призначенням вищевказаного допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти у віці до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; жінка і чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до служби соціального захисту подаються такі документи:

  1. заяву про призначення допомоги;
  2. довідка з РАЦСу про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька дитини;
  3. копія свідоцтва про народження дитини;
  4. довідка про проживання дитини з матір'ю, видана за місцем проживання сім'ї.

Останній документ можна отримати, звернувшись в соцзахист, щоб ті здійснили обстеження сім'ї за місцем проживання і склали акт із зазначенням факту проживання дитини з матір'ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, замість довідки про проживання дитини з матір'ю подається довідка з місця проживання матері та довідка з місця проживання (навчання) дитини.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку. Або максимум до 23 років, якщо дитина навчається за денною формою навчання. Виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, допомога виплачується у мінімальному розмірі.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається соцзахистом за місцем їх проживання, але може призначатися і за місцем їх фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в соцзахисті за місцем реєстрації.

Якщо не грошима, так святами

Крім матеріальної допомоги, матері-одиначки мають також право на додаткову відпустку. Відповідно до ст. 182-1 КЗпП і ст. 19 Закону "Про відпустки" додаткова оплачувана відпустка надається одинокій матері (батьку), яка (який) виховує дитину без батька (матері), щорічно тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). У разі наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, що надаються понад щорічної відпустки, передбачені ст.ст. 6-8 Закону №504, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в певному порядку. До речі, якщо самотня мама або самотній тато з яких-небудь причин не скористалися своїм правом на таку відпустку в році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, то за ними зберігається право використовувати його в будь-який час. У разі звільнення, незалежно від підстав, таким працівникам може бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток. До речі, на відміну від основного і рще деяких видів додаткових відпусток, термін давності, після закінчення якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, не передбачений.

Якщо мати-одиначка вийшла на роботу до досягнення дитиною трирічного віку, допомога по догляду за її дитиною може надаватися іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною. Згідно ст. 179, 181 КЗпП та ст. 18, 20 Закону "Про відпустки" відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частково батьком дитини, бабусею, дідом чи іншими родичами, які фактично здійснюють догляд за дитиною, або особою, яка усиновила дитину. Для цього одній з осіб, яка фактично здійснює догляд за дитиною, потрібно для оформлення відпустки по догляду за дитиною, яка не досягла трирічного віку, звернутися в соцзахист, оформивши при цьому відпустку на себе.

Як виховати дитину самотужки
Сьогодні жінки здатні виховувати дітей самотужки, проте допомога їм не завадить

Тимчасова державна допомога

Ч. 8 ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тимчасова допомога надається за наявності однієї з таких підстав:

  1. рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;
  2. один з батьків перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнаний в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
  3. місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати в соцзахист за місцем проживання (перебування) документи, передбачені п. 6 Порядку №189: 1) заяву; 2) копію свідоцтва про народження дитини; 3) довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини; 4) довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача. Крім того, в залежності від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи: 1) рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; 2) довідка державної виконавчої служби, яка підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом минулих шести місяців; 3) довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі; 4) повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

Отримавши всі необхідні документи, соцзахист протягом 10 календарних днів приймає рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги. Розмір тимчасової допомоги залежить від віку дитини і розміру прожиткового мінімуму, гарантованого державою для дитини цього віку.