«Новий тато» - як допомогти дитині його прийняти, і яку роль у цьому відіграє мама

Коли жінка виховує дитину сама, і в її житті з'являється новий чоловік, виникає багато питань. Професійні відповіді на них дає Юлія Кондратевич - психолог, колумніст mama.ua.

Як дитині і коханому налагодити стосунки?

Чию сторону брати в суперечках?

Як себе поводити, аби всім було комфортно?

І чи варто взагалі впускати нового чоловіка до своєї сім'ї?

Розлучитися, якщо дитину не влаштовує твій обранець?

У цій статті ми спробуємо розібратися, як адаптувати дитину до нового члена сім'ї - чоловіка, який візьме на себе роль тата.

В такій ситуації важливими є два фактори: вік дитини та її стосунки з матір'ю.

Зазвичай дівчата легше сприймають нового тата, а хлопчики можуть поборотися за увагу мами.

Малюки до трьох років швидко і доволі спокійно звикають до нових обставин, а ось у дошкільнят, скоріш за все, першою реакцією будуть капризи, погана поведінка.

За правильних дій батьків дитина у віці до трьох років легко звикає до нових обставин, добре йде на контакт, з інтересом спілкується з людиною, що кохає її маму. У майбутньому, відчуваючи турботу про себе, скоріш за все, зватиме маминого коханого татом.

У старшому віці (4 - 6 років) дитина висловлює свій протест замкнутістю, частими образами, небажанням спілкуватися з дорослими. Домагаючись уваги мами, дитина може мочитися в ліжко, вередувати, не слухатися, а може почати хворіти - таким чином вона привертатиме твою увагу.

Неусвідомлений страх дитини, що її мама приділятиме їй менше часу, тобто менше любитиме, може змусити її замкнутись у собі або влаштовувати істерики - це вже залежить від типу темпераменту твого малюка. У будь-якому разі, дітям після 3-х років рекомендується називати вітчима на ім'я.

Школярі виявляють свою негативну реакцію за допомогою щоденника - погані оцінки, зауваження від вчителів щодо поведінки. Школяр може провокувати «нового тата» на конфлікти, розуміючи: мама встане на його захист, і це здатне посварити маму й вітчима.

З підлітками складніше за все, їх реакція непередбачувана через гормональний сплеск пубертатного періоду. У цьому віці більш властиві бойкоти, втечі з дому. Підліток може знайти «погану» компанію, де, на його думку, його приймають. Вітчиму складніше налагодити контакт з дитиною, адже вона вже сприймає появу нового чоловіка в домі як пряму конкуренцію й наступ на її територію.

У свою чергу, чоловік, який вступає у стосунки з жінкою, що має дітей, нібито бере на себе подвійне «навантаження». Він спочатку не має особливих прав у вихованні, так як не доводиться біологічним батьком. Як результат - постійні поступки і накопичення негативу.

Вітчим у такій ситуації відчуває не менший стрес, ніж дитина, адже йому потрібно стати для малюка прикладом для наслідування, або принаймні людиною, гідною поваги.

Що ж може зробити мама у цій ситуації?

Якщо дитина не сприймає «нового тата», для початку необхідно тверезо оцінити ситуацію. Як твій обранець ставиться до твоєї дитини? Намагається налагодити контакт? Що може провокувати дитину на неприйняття вітчима?

Після цього можна зрозуміти, куди рухатися, підказати коханому нову тактику поведінки з дитиною або допомогти дитині привітно поглянути на твого нового чоловіка.

Зіткнувшись з дитячим протестом проти твоїх нових стосунків, тобі необхідно чітко розставити кордони в сім'ї. Син та/або донька повинні відчувати, що тобі важлива їх думка, що ти до них прислухаєшся. Але вимагати від тебе відмовитися заради них від свого чоловіка вони не можуть. Батьки не повинні класти своє особисте життя на вівтар бажань дитини. До того ж, тобі буде простіше виховувати і утримувати дітей, якщо у тебе буде підтримка коханого чоловіка. Також повна сім'я дає дитині приклад для побудови своєї родини. Вона з дитинства на власні очі бачить, які позиції займає чоловік та жінка, як вони знаходять компроміс, розподіляють обов'язки, підтримують одне одного.

Батьки не повинні класти своє особисте життя на вівтар бажань дитини. 

Прийнявши рішення познайомити дитину з новим обранцем, запитай заздалегідь у невимушеній обстановці, як би вона поставилася до появи у вашій родині чоловіка. Від її слів залежатиме, у якому напрямку рухатися далі. Спочатку краще не демонструвати ваші почуття перед дитиною: не проявляти особливу ніжність і ласку, якщо і залишатися на ніч разом, то в різних кімнатах.

Потихеньку залучай дитину до нових сімейних традицій - пступово, потроху. Вигадуйте традиції разом, враховуючи інтереси усіх, почніть з простого, наприклад, визначте улюблені страви у останній день тижня. Далі - більше: влаштовуйте спільні сімейні вилазки на природу, де дитина матиме можливість зайнятися справою до душі (велосипед, ролики, футбол, збір грибів, квітів на гербарій тощо). Буде чудово, якщо вітчим навчить дитину чогось нового, а в ідеалі - розділить з нею своє захоплення. Спочатку це буде складно, але потім знайти контакт у спільних інтересах стане простіше.

За цих обставин для мами важливо забезпечити дитині увагу: ігри удвох, улюблені десерти й казки на ніч, повагу до її думки. Дай їй відчути, що у ваших з нею стосунках нічого не зміниться, і в твоєму серці завжди є місце тільки для неї. Але якщо, наприклад, вона грубо відповідає твоєму чоловікові, не пропускай це повз вуха і привчай ставитися до вітчима з повагою. Прислухайся до почуттів і слів дитини, проявляй терпіння й розуміння, адже дітям складніше у подібних ситуаціях.

Новому татові бажано зберігати посмішку, що б то не трапилось, не боятися за необхідності бути трохи суворим з дитиною, любити маму і проявляти свою любов до неї. Таким чином він показує дитині, що мамі добре, з часом дитина зрозуміє, що якщо мамі добре, то їй теж буде так само.

Життя змінюється у всіх, тому всім учасникам нової сім'ї треба шукати компроміс.

Це той випадок, коли потрібно дати дітям час. Головне - не втратити контакт зі своїм малям і дати можливість звикнути до змін в сім'ї. Вже за кілька місяців дитяча енергія, яка раніше йшла на заміщення дорослої ролі, буде потихеньку направлятися в інше русло, і лід танутиме.

Так по цеглинці, але, на жаль, не швидко, ти можеш створювати міцну основу для добрих стосунків дитини й коханої людини, а значить - міцну сім'ю.

Автор цього матеріалу - Юлія Кондратевич - психолог, психотерапевт, член Київської асоціації практикуючих психологів і психотерапевтів (КАППП), член Української спілки психотерапевтів (УСП), магістр психології, автор психологічного блогу на mama.ua.

Психолог Юлія Кондратевич

Читай інші статті Юлії Кондратевич на mama.ua або на її персональному сайті kondratevich.com.