Що треба знати батькам, аби вберегти дитину від сексуального насильства

Про надто нагальну проблему говорить професійний сімейний психолог, психотерапевт, автор психологічного блогу на mama.ua Юлія Кондратевич.

Дедалі більше знаменитостей говорять про сексуальне насильство в дитинстві. Опра Уїнфрі, Честер Беннінгтон, Тім Рот, Анн Хеч, Майкл Тайсон, Оззі Осборн - ці люди зважилися розповісти свої історії через довгі роки, пройшовши великий шлях, коли одержали впевненість у тому, що їх почують.

За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я за 2016 год 1 з 5 жінок і 1 з 13 чоловіків повідомляють про те, що в дитинстві над ними було здійснено акти сексуальної наруги.

Хоча в розвинених країнах про сексуальне насильство говорять давно, в Україні ця тема табуйована.

Що характерно: більшість тих, хто здійснюють сексуальне насильство над дітьми, як це не жахливо, знайомі зі своїми жертвами:

• близько 30% є родичами дитини, найчастіше вітчимами, братами, батьками, дядьками;
• близько 60% є «друзями родини» або сусідами, вчителями;
• і лише в 10% випадках це незнайомці.

Річ Сноудон в своїй книзі «Робота з насильниками, які здійснюють інцест: виправдання, виправдання, виправдання» розповідає, що 95 - 99% гвалтівників - це чоловіки, і що інцест - це проблема гендеру, чоловіча проблема, яку нав'язують жінкам і дітям. Але насправді ті, хто вчиняють інцест - це просто чоловіки, у яких була влада, щоб взяти те, чого їм заманулося, і які цією владою скористалися.

Отже, більшість гвалтівників (60%) - це так звані «друзі сім'ї».

Найчастіше сексуальні насильники - це не монстри, не чудовиська, вони здаються з боку людьми приємними, милими, інтелігентними і піклуються про дітей. Вони ніби вдягають маску, щоб увійти в довіру до батьків і дітей.

Це можуть бути люди різного соціального рівня і професій, тому звертай увагу на людей, які проявляють зайвий інтерес до твоєї дитини.

Звертай увагу на людей, які проявляють зайвий інтерес до твоєї дитини.

Необхідно знати, що не всі інциденти починаються з зґвалтування. Педофіли спочатку заводять дружні стосунки з дитиною і тривалий час про неї піклуються (наче «приручає»), перш ніж перейти до сексуальних дій. Зловмисник зазвичай знаходить дитину сором'язливу, «хижак» підсвідомо вибирає жертву, яку зможе залякати і придушити, грає її почуттями. Адже він не хоче бути викритим.

І до того моменту, коли педофіл здійснить перший акт, дитина вже так звикає до нього, що не завжди розуміє, що її використовують. Адже вона в усьому покладається на дорослих, які радять, як себе поводити. І якщо дорослий говорить, що сексуальна активність між ним і дитиною - це нормально, вона вірить і не сприймає це як щось погане, адже ця людина про нього піклується.

Гвалтівники спотворюють реальність дітей, це сильні маніпулятори. Вони кажуть, що якщо ті комусь розкажуть про те, що відбувається, то їм або не повірять, або покарають. Деякі педофіли навіть загрожують дитині, що вб'ють її чи її батьків. Вони шукають болючі точки дитини, щоб те, що трапилось, лишилося таємницею.

Частіше говори з дитиною про безпеку

Важливо знати батькам:

• Обов'язково слід вчити дітей, навіть найменших, знати назви своїх статевих органів. Роби це, наприклад, коли купаєш або переодягатися малюка. Це допоможе дитині чітко формулювати пропозиції і називати речі своїми іменами в разі виникнення небезпечних ситуацій.
• Пояснюй дитині, що ніхто, крім неї, мами, в рідкісних випадках тата і лікаря не може торкатися його статевих органів.
• Розкажи дитині, що світ не завжди безпечний, тому треба дотримуватися правила: з чужими людьми нікуди не йти, що б вони не обіцяли: цукерки, іграшки, погладити звірів, відвести до батьків, друзяів або не просили: провести, притримати двері в під'їзд, допомогти. Не може бути ситуації, за якої сторонній дорослий просить допомоги у дитини. Тому ні в якому разі не можна йти куди-небудь з незнайомими людьми!
• Обов'язково придумайте з дитиною ваш особистий пароль (якісь складні слова, які можете знати тільки ви - у кожної пари мама-дитина є своя «пташина мова», використовуйте її для пароля). У тих випадках, коли незнайомі люди кажуть, що мама попросила їх забрати дитину або провести до неї, вони повинні назвати пароль. Поясни дитині: без цього пароля нехай він не зрушить з місця! Також це слово може бути паролем, якщо дитина відчуває небезпеку, але не може сказати тобі про це прямо. У будь-якому випадку, ви можете зробити пароль вашою з дитиною таємницею, а загальна таємниця ще більше зближує.
• Стеж за емоційним станом дитини, за різкими перепадами настрою, різкими змінами у ставленні до когось із знайомих дорослих (коли сильно улюблений дядько або вчитель раптом стає нелюбом). Більше спілкуйтеся, адже діти, які мають довірчі стосунки з батьками, справляють враження впевнених, а відтак їх складніше залякати.

Здорова перестраховка ніколи не завадить.

Наслідки перенесеного в дитинстві сексуального насильства

За даними ВООЗ людям, яким було заподіяно насильство в дитинстві, в зрілому віці загрожує підвищений ризик виникнення проблем щодо поведінки, фізичного і психічного здоров'я, на кшталт:

• схильність до насильства і навпаки - такі люди часто в дорослому житті стають жертвами насильства;
• депресія;
• паління;
• ожиріння;
• сексуальна поведінка високого ризику;
• незапланована вагітність;
• надмірне вживання алкоголю і наркотиків (дорослі, які стали жертвами сексуального насильства в дитинстві, на 40% частіше укладали шлюб з людиною, хворою на алкоголізм);
• ймовірність спроби суїциду підвищується в два рази.

Дорослі, що мали в дитинстві досвід сексуального насильства, потребують допомоги, що дозволить їм ефективно справлятися з наслідками перенесених травм, які руйнують їх життя.

У своїй роботі психотерапевта доводиться стикатися з важкими речами. Найчастіше діти, які пережили сексуальне насильство, можуть пригнічувати, витирати ситуацію з пам'яті, і вона може вибратися назовні після довгих років. Іноді дорослим доводиться все життя жити з цими спогадами і не довіряти людям. Їх страждання безмежні, їх пожирає сором і вина, часто психотерапевт - перший, кому вони про це розповідають. Таким пацієнтам потрібні довгі години психотерапії, щоб усвідомити, що у трагедії не було їх провини, і знову почати довіряти оточуючим, будувати стосунки і радіти життю.

Автор цього матеріалу - Юлія Кондратевич - психолог, психотерапевт, член Київської асоціації практикуючих психологів і психотерапевтів (КАППП), член Української спілки психотерапевтів (УСП), магістр психології, автор психологічного блогу на mama.ua.

Психолог Юлія Кондратевич

Читай інші статті Юлії Кондратевіч на mama.ua або на її персональному сайті kondratevich.com.