Практична інструкція для різних ситуацій, в яких малюк влаштовує формений скандал, від професійного психолога, що веде свій блог на mama.ua.
Багато батьків скаржаться на те, що їхня дитина влаштовує істерики, якщо щось йде не так, як вона цього хоче. Насправді це дуже поширена проблема. Дитяча істерика - це спосіб дитини маніпулювати батьками і тим самим отримувати те, чого вона так бажає.
У малюка відбувається дисонанс між «хочу» і «не можна». Мозок ще не сформував причинно-наслідкові зв'язки. І наші аргументи «не можна», «немає грошей», «шкідливо», і т.д. не працюють!
Дитяча істерика може проявлятися у вигляді «лежачої забастовки», голосного плачу або крику тощо.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: «Як поводитися з маленькою дитиною у великому супермаркеті»
Кращий спосіб реагування батьків на дитячу істерику - це не акцентувати увагу на тому, що відбувається, і зберігати спокій. Дитина таким способом намагається викликати у тебе негативні емоції. Злість, лють, крик... Це несвідомі процеси, малюк не робить це навмисно! На даному етапі розвитку істерика є для нього дійовим методом отримати бажане.
Але не обіцяй дитині нічого натомість. Наприклад: «якщо ти зараз заспокоїшся, я тобі куплю цукерку чи іграшку». Тоді істерики стануть для чада взагалі звичною справою.
Якщо не заохочувати дитячу істерику, з віком ця звичка пройде. Достатньо лише пережити критичний період від 1 до 5 років.
Основне завдання батьків - дати дитині розуміння того, що є добре і погано, а також захистити від небезпечних речей. Постійне потурання малюкові та його капризам не готують його до життя, де він не зможе завжди отримувати бажане.
Говори з дитиною, пояснюй свої мотиви, навіть якщо спочатку він їх не розуміє, поступово він почне тебе розуміти.
І пам'ятай: дитині не потрібна Ідеальна Мама, йому потрібна любляча.
Автор цього матеріалу - Юлія Кондратевіч - психолог, психотерапевт, член Київської асоціації практикуючих психологів та психотерапевтів (КАППП), член Української спілки психотерапевтів (УСП), магістр психології, автор психологічного блогу на mama.ua.
Читай інші статті Юлії Кондратевіч на mama.ua або на її персональному сайті kondratevich.com.
Ваш коментар