Агресія у дітей: причини та рекомендації

Рекомендації з керування дитячою агресією дає персональний психолог mama.ua член Української спілки психотерапевтів (УСП) Юлія Кондратевич, яка веде свій авторський блог на нашому сайті.

Тема агресії цікавить багатьох батьків, адже агресивна поведінка загрожує безпеці як особистості, так і суспільства. Де витоки, і який механізм формування агресії у дітей, та що робити батькам, якщо їхня дитина проявляє агресію, розглянемо в цій статті.

Так, безумовно, на рівень агресії впливає генетична схильність, а саме трійця таких гормонів як серотонін, дофамін, кортизол. А також лімбічна система, яка відповідає за агресію, та префронтальна кора головного мозку, яка раціонально її пригнічує.

Виділяють такы біологічні причини агресивної поведінки дитини:

• підвищений рівень тестостерону,
• реактивність симпатичної нервової системи,
• темперамент і особливості характеру,
• родова травма,
• вплив гормонів,
• травми та органічні захворювання мозку,
• психічні захворювання,
• післяпологова депресія матері.

Досить довго вважалося, що агресія безпосередньо залежить від рівня тестостерону. Але не все так просто. Дослідження показали, що рівень тестостерону в крові у чоловіків, закритих на кораблі протягом 2 тижнів, змінився після того, як були розподілені соціальні ролі на судні. Чим вищу позицію посідав чоловік, тим вище піднявся його рівень тестостерону.

Вчені з США та Росії з'ясували, що агресивна поведінка змінює структуру мозку. Ці дослідження говорять про те, що наше зовнішнє середовище реально може змінити хімічний склад нашого тіла й мозку, це дозволяє нам адаптуватися до навколишнього середовища.

Тобто, сказати однозначно, що формує агресивність дитини, неможливо. Зараз вчені дійшли до висновку, що приблизно 40% - це генетика та 60% - психологічне середовище.

Психологічні причини агресії у дітей

Агресія - це, перш за все, відображення внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо дитини.

Основні джерела агресивної поведінки дитини - це сім'я, інші діти та телебачення.

Агресія дорослих породжує агресію дітей

Першочергову роль відіграє виховання у родині, причому, починаючи з перших днів життя дитини. Дослідження довели, що в тих випадках, коли дитину різко відлучають від грудей, і спілкування з матір'ю зводять до мінімуму, у неї формуються такі якості як тривожність, жорстокість, підозрілість, егоїзм.

У разі, коли в спілкуванні з дитиною є м'якість, турбота й увага, ці якості не формуються.

На агресивну поведінку впливає характер покарань, зазвичай батьки застосовують 2 полярних методи: або суворість, або вседозволеність.

Цікаво те, що агресивні діти однаково реагують як на той, так і на інший метод.

Механізм формування агресії у дітей

Незадоволена фундаментальна людська потреба в любові й потрібності важливій людині породжує у дитини такі почуття як біль, страх, приниження та образа. І саме ці почуття лежать в основі агресії - способу вираження протесту, гніву, способу психологічного виживання.

У родині можуть відбуватися різні процеси, на які дитина буде підсвідомо реагувати агресією, наприклад:

• насильство,
• байдужість або ворожість з боку батьків,
• конфліктність,
• пригнічення,
• неповага до особистості дитини,
• образи,
• емоційне неприйняття дитини,
• контроль або повна його відсутність,
• заборона на фізичну активність,
• агресивне ставлення батька до матері або холодне ставлення матері до дитини.

Нерідко від агресії страждають брати і сестри, на яких маленький агресор зганяє свої ревнощі, образу та розчарування.

В основному, агресивна поведінка в сім'ї формується через три механізми:

• наслідування та ідентифікація з дорослим агресором;
• захисна реакція;
• протестна реакція

Друге джерело агресії - це садок і школа.

Діти стають більш агресивними, коли їх засмучує щось в садку/школі, коли їх ображають діти або вчителі, коли школа стає місцем, де вони не відчувають себе комфортно й безпечно. І агресія - це єдиний спосіб проявити невдоволення, який вони бачать.

Агресія в школі та дитячому садку - наслідок стресу

Як вже було зазначено вище, третім джерелом дитячої агресивності є телебачення. У наш час телевізійні програми, новини, фільми відкрито розповідають про насильницькі злочини, телебачення постійно демонструє різні репортажі про вбивства та фільми з численними сценами насильства. Дитина, навіть не зробивши основного акценту, граючи в кімнаті, вбирає цю агресію з телевізора, а через напружену музики з'являється незрозуміла тривога. На думку Дж. А. Вілкінз, автора книги «Відмовтеся від звички до телевізора», кожну годину ефірного часу на екрані відбувається 21 акт насильства тільки в дитячих мультфільмах - таким чином, телебачення робить свого роду насильство над дітьми і вчить їх агресивній поведінці.

Що не можна робити батькам, особливо дітей, схильних до агресії

• агресивні пози й жести: стислі щелепи, розмова «крізь зуби»;
• підвищення голосу, зміна тону на загрозливий;
• демонстрація влади («Поки я ще твоя мати», «Буде так, як я скажу»);
• крик, обурення;
• сарказм, глузування, передражнювання;
• негативна оцінка дитини, його близьких або друзів;
• порівняння дитини з іншими дітьми - не на її користь;
• використання фізичної сили;
• наполягання на своїй правоті;
• покарання або загрози покарання;
• узагальнення типу: «Ви всі однакові», «Ти, як завжди ...», «Ти ніколи не ...»;
• команди, жорсткі вимоги, тиск.

Читайте також: Що не можна робити батькам, коли дитина поводиться нестерпно?

Що ж робити батькам?

Перші прояви агресії виникають, коли дитина тільки починає ходити. Мелані Клайн писала про те, що агресія - це вроджений інстинкт. Приклад цьому можна побачити, коли малюки від надлишку любові починають бити маму, і тут треба пояснити словами: «Мамі боляче». Важливо попередити агресію на самому початку її зародження. Кожна дитина, перевіряючи межі дозволеного, починає бити чи кусати батьків. На перших етапах важливо пам'ятати таке:

• Не посміхайтеся, інакше це буде грою.
• Перехоплюйте руку, і дивлячись в очі, кажіть: «Так не можна/Ти сердишся?»
• Припиняйте нові спроби.
• Не показуйте роздратування.
• Відверніть увагу дитини на діалог чи іншу гру.
• Привчайте просити пробачення.
• Ведіть більш активне дозвілля дитини.

У старшому віці, наприклад, в молодших класах школи, прояв агресії вже легше аналізувати. Обговорюйте з дитиною конкретні факти, що сталося, але обов'язково робіть це тут і зараз, не кажучи про минулі вчинки. Замість «читання моралі», краще покажіть йому негативні наслідки його дій, акцентуйте, що агресія найбільше шкодить йому самому. Дуже важливо розповісти про інші способи виходу з конфліктної ситуації. Дитина не бачила їх, а дорослий одразу може запропонувати кілька варіантів вирішення ситуації, наприклад, як вчинив би він.

Важливо донести до дитини, що все можна вирішити без кулаків, і бійка - не єдиний вихід

У разі, коли дитина гнівається на однолітка, можна разом з нею намалювати кривдника і всю ситуацію, обов'язково потрібно підписати малюнок. Цей метод роботи зі словесної агресією рекомендує В. Оклендер в своїй книзі «Вікна у світ дитини».

Ще можна запропонувати гру «обзивалки», коли ви можете кричати і обзивати один одного овочами - відмінний викид негативу для дитини.

Допомагайте дитині зрозуміти, що з нею відбувається, які емоції вона відчуває, промовляючи їх. «Я гніваюся, я боюся, мені страшно». Говоріть, що будь-які емоції - це нормально. Пограйте з дитиною в активні ігри, що допомагають виплескувати сильні емоції. Спробуйте знизити критику на адресу дитини, підкреслюйте її сильні сторони, знайдіть те, за що ви щиро можете похвалити дитя.

Агресивну поведінку дітей слід розглядати насамперед як своєрідний «крик про допомогу», про увагу до їхнього внутрішнього світу, в якому накопичилося так багато руйнівних емоцій, з якими самостійно дитина не може впоратися, і їй необхідна допомога батьків.

Автор цього матеріалу - Юлія Кондратевіч - психолог, психотерапевт, член Київської асоціації практикуючих психологів і психотерапевтів (КАППП), член Української спілки психотерапевтів (УСП), магістр психології, автор психологічного блогу на mama.ua.

Психолог Юлія Кондратевич

Читай інші статті Юлії Кондратевіч на mama.ua або на її персональному сайті kondratevich.com.