Старовинні вірування та обряди на Івана Купала

Купало або Купайло - улюблене свято молоді, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят. Перейшовши до православ'я, він не втратив своєї магічної чарівності та свободи.

Ворожіння на Івана Купала

Православна церква відзначає Різдво Іоанна Предтечі (Хрестителя) 7 липня. Після Хрещення Русі та поширення православ'я, стародавнє свято Купала в результаті «християнського нашарування» стали називати Івана Купала, в деяких місцевостях навіть інакше, наприклад Іванець, на Буковині - Іван Лопушник.

Але народна пам'ять зберегла Купальські обряди та пісні, які залишилися з найдавніших часів, наповнені віковою поезією та ритуалами на честь животворящого Сонця.

Купала святкували 23 - 24 червня за старим стилем: ввечері, вночі та назавтра вдень. Свято припадає саме на період, коли сонце досягало максимальної сили: піднімалось до найвищої точки, давало найбільше світла і тепла. Вся природа розквітала та досягала апогею краси, а разом з нею і юні красені та красуні.

Квітка щастя

Стародавні люди вірили, що в цю ніч рослини набували магічних та цілющіх властивостей. Лише в Купальську ніч на папороті за переказами розцвітає чарівна квітка - кочедижник. І хто його зірве - той знатиме все на світі, легко знайде будь-які скарби, а рука його, якою він квітку зривав, відтепер буде наділена неймовірною силою. Цей щасливець зачарує найпрекраснішу дівчину, матиме найщедріший урожай і не страшні йому будуть ніякі темні сили.

Але вночі по лісі в пошуках квітки щастя нишпорять не лише люди, але й демони та всіляка нечисть. Ось з ними і доведеться боротися зухвальцю, що насмілився шукати дива. А коли пощастить знайти квітку, слід негайно заховати її на грудях під сорочкою або під шапкою - і стрімголов додому, щоб злі сили не наздогнали та не відібрали твого щастя.

Збір трав та квітів на вінки

Світанок ще не зайнявся, а бабусі (а одночасно з ними і відьми) крадькома йшли в ліс за цілющими травами. Трохи пізніше, вже вранці виходили дівчата - збирали любовне зілля - сон-траву, волошки, материнку, любисток, чебрець, та звичайно ж барвінок і хлібні колоски - для вінка. Ще у вінки вплітали маки, м'яту, чорнобривці, нечуй-вітер.

Набравши достатньо квітів і трав, вони йшли до річки, сідали в коло та починали плести. Кожна дівчина плела по 2 вінка: один для себе, інший - щоб гадати, пустивши по річці. Свій вінок належало заховати до вечора - недобрий знак, якщо бешкетники вкрадуть.

А вінки для ворожінь пускалися по воді: до якого берега приб'ється - звідти і сватів чекай. Якщо не пристане до берега, а попливе вздовж річки - цього року заміж не йти, а якщо потоне вінок - доля дівчини померти молодою.

Вогні у Купальську ніч

Вечоріє. Парубки та дівчата окремо збиваються в зграйки та йдуть до лісу. Дівчата співають і несуть з собою гільце - добру гілку черешні, вишні, яблуні чи клена. Прийшовши до лісу, гільце встромляють у землю та прикрашають квітами, травами, спеціально спеченими коржиками у вигляді пташок, кольоровими стрічками. А нишком від хлопців - ще й колючим репейніком та кропивою - стане в нагоді, коли ті спробують забрати дівоче гільце.

А тим часом парубки розводять багаття - належало добути живий вогонь тертям. А коли полум'я розгоралося, юнаки розглядали дівчат та обирали, яку з них кожному ловити.

Дівчата починають співати і водити хоровод навколо свого артефакту, і тут починається головна забава (сьогодні б сказали - рольова гра). Парубки стрімголов кидаються у бік дівочого хороводу, прагнучи викрасти гільце. А дівчата перешкоджають, зав'язується боротьба, а після гільце кидається до багаття, дівчата з вереском розбігаються хто куди, а хлопці ловлять їх - кожен свою обраницю. Спійману дівчину належало віднести до багаття, стати з усіма разом в єдиний загальний хоровод. А після починалися стрибки через вогонь. Хлопці змагалися, хто стрибне вище і далі. Потім починали стрибати парами з дівчатами, тримаючись за руки - такий спільний ритуал забезпечував парі довге нерозлучне життя.

Після закінчення гулянь багаття всі разом затоптували - щоб чорти, русалки та вовкулаки не поцупили тліючої жарини, а то зможуть заподіяти людям зло.

Охорона господарства в Купальську ніч

Купальська ніч - чарівна. В цю ніч ходить щастя по землі, але разом з ним і темні злі сили. У цю ніч господарі по селах не спали, пильнували, щоб нечисть не зіпсувала корову або коня, а то і зовсім не оселилася в хаті.

Господар у хліві розкидав полин, гілки осоки, клав сокиру гострим лезом вгору та проводив межу крейдою - для захисту худоби. А господиня клала ніж на порозі, а на вікнах розкладала гілки осоки. Як стемніє, мати сімейства виходила та обкурювали хату торішніми купальськими травами - щоб відьма не приступила.

А на світанку дівчата наносили води з криниці - щоб мама зробила купіль. Мати мила доньці голову та співала - щоб доньці дісталася щаслива доля. І росу обов'язково заготовляли - як еліксир краси.

А ще дівчата у ці дні носили часник за поясом. До речі, цю традицію добре роз'яснює М. Коцюбинський у своїх незабутніх «Тінях забутих предків» (перечитай на дозвіллі, і будь першою, хто в коментарях до цієї статті, розтлумачить всім, навіщо).