Старовинні вірування та обряди на Івана Купала

Купало або Купайло - улюблене свято молоді, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят. Перейшовши до православ'я, він не втратив своєї магічної чарівності та свободи.

Православна церква відзначає Різдво Іоанна Предтечі (Хрестителя) 7 липня. Після Хрещення Русі та поширення православ'я, стародавнє свято Купала в результаті «християнського нашарування» стали називати Івана Купала, в деяких місцевостях навіть інакше, наприклад Іванець, на Буковині - Іван Лопушник.

Але народна пам'ять зберегла Купальські обряди та пісні, які залишилися з найдавніших часів, наповнені віковою поезією та ритуалами на честь животворящого Сонця.

Купала святкували 23 - 24 червня за старим стилем: ввечері, вночі та назавтра вдень. Свято припадає саме на період, коли сонце досягало максимальної сили: піднімалось до найвищої точки, давало найбільше світла і тепла. Вся природа розквітала та досягала апогею краси, а разом з нею і юні красені та красуні.

Квітка щастя

Стародавні люди вірили, що в цю ніч рослини набували магічних та цілющіх властивостей. Лише в Купальську ніч на папороті за переказами розцвітає чарівна квітка - кочедижник. І хто його зірве - той знатиме все на світі, легко знайде будь-які скарби, а рука його, якою він квітку зривав, відтепер буде наділена неймовірною силою. Цей щасливець зачарує найпрекраснішу дівчину, матиме найщедріший урожай і не страшні йому будуть ніякі темні сили.

Але вночі по лісі в пошуках квітки щастя нишпорять не лише люди, але й демони та всіляка нечисть. Ось з ними і доведеться боротися зухвальцю, що насмілився шукати дива. А коли пощастить знайти квітку, слід негайно заховати її на грудях під сорочкою або під шапкою - і стрімголов додому, щоб злі сили не наздогнали та не відібрали твого щастя.

Збір трав та квітів на вінки

Світанок ще не зайнявся, а бабусі (а одночасно з ними і відьми) крадькома йшли в ліс за цілющими травами. Трохи пізніше, вже вранці виходили дівчата - збирали любовне зілля - сон-траву, волошки, материнку, любисток, чебрець, та звичайно ж барвінок і хлібні колоски - для вінка. Ще у вінки вплітали маки, м'яту, чорнобривці, нечуй-вітер.

Набравши достатньо квітів і трав, вони йшли до річки, сідали в коло та починали плести. Кожна дівчина плела по 2 вінка: один для себе, інший - щоб гадати, пустивши по річці. Свій вінок належало заховати до вечора - недобрий знак, якщо бешкетники вкрадуть.

А вінки для ворожінь пускалися по воді: до якого берега приб'ється - звідти і сватів чекай. Якщо не пристане до берега, а попливе вздовж річки - цього року заміж не йти, а якщо потоне вінок - доля дівчини померти молодою.

Вогні у Купальську ніч

Вечоріє. Парубки та дівчата окремо збиваються в зграйки та йдуть до лісу. Дівчата співають і несуть з собою гільце - добру гілку черешні, вишні, яблуні чи клена. Прийшовши до лісу, гільце встромляють у землю та прикрашають квітами, травами, спеціально спеченими коржиками у вигляді пташок, кольоровими стрічками. А нишком від хлопців - ще й колючим репейніком та кропивою - стане в нагоді, коли ті спробують забрати дівоче гільце.

А тим часом парубки розводять багаття - належало добути живий вогонь тертям. А коли полум'я розгоралося, юнаки розглядали дівчат та обирали, яку з них кожному ловити.

Дівчата починають співати і водити хоровод навколо свого артефакту, і тут починається головна забава (сьогодні б сказали - рольова гра). Парубки стрімголов кидаються у бік дівочого хороводу, прагнучи викрасти гільце. А дівчата перешкоджають, зав'язується боротьба, а після гільце кидається до багаття, дівчата з вереском розбігаються хто куди, а хлопці ловлять їх - кожен свою обраницю. Спійману дівчину належало віднести до багаття, стати з усіма разом в єдиний загальний хоровод. А після починалися стрибки через вогонь. Хлопці змагалися, хто стрибне вище і далі. Потім починали стрибати парами з дівчатами, тримаючись за руки - такий спільний ритуал забезпечував парі довге нерозлучне життя.

Після закінчення гулянь багаття всі разом затоптували - щоб чорти, русалки та вовкулаки не поцупили тліючої жарини, а то зможуть заподіяти людям зло.

Охорона господарства в Купальську ніч

Купальська ніч - чарівна. В цю ніч ходить щастя по землі, але разом з ним і темні злі сили. У цю ніч господарі по селах не спали, пильнували, щоб нечисть не зіпсувала корову або коня, а то і зовсім не оселилася в хаті.

Господар у хліві розкидав полин, гілки осоки, клав сокиру гострим лезом вгору та проводив межу крейдою - для захисту худоби. А господиня клала ніж на порозі, а на вікнах розкладала гілки осоки. Як стемніє, мати сімейства виходила та обкурювали хату торішніми купальськими травами - щоб відьма не приступила.

А на світанку дівчата наносили води з криниці - щоб мама зробила купіль. Мати мила доньці голову та співала - щоб доньці дісталася щаслива доля. І росу обов'язково заготовляли - як еліксир краси.

А ще дівчата у ці дні носили часник за поясом. До речі, цю традицію добре роз'яснює М. Коцюбинський у своїх незабутніх «Тінях забутих предків» (перечитай на дозвіллі, і будь першою, хто в коментарях до цієї статті, розтлумачить всім, навіщо).