День захисника України: історія свята

14 жовтня - день захисника України, державне свято з 2014 року. Яка історія, чому була обрана саме ця дата - ми розповімо нижче. Шлях становлення свята непростий і переплітає багатовікову історію розвитку країни.

Дехто ще й досі згадує день 23 лютого - день захисника Вітчизни - свято, що прийшло в Україну з радянських часів і глибоко укорінилося. Історія розвитку країни та останні події накладають величезний відбиток, який не міг не відобразиться у національній свідомості, менталітеті, політиці тощо.

У 2014 році Президент України Петро Порошенко підписав указ, яким скасував 23 лютого, а 14 жовтня проголосив Днем захисника України. Відповідно, вихідні дні, приурочені до офіційного свята, переносилися на 14 жовтня.

Указом Президента цей день був обраний, як день пошани всіх захисників незалежної України в різні періоди її існування, хоча з 1999 року він значився як День українського козацтва. Хотілося б одразу сказати, що дане свято - це пам'ять про предків, які пером і словом, мечем і вогнем боронили рідний край, про людей, які відстоювали незалежність країни. Це привід висловити захоплення козацькій мужності, відвазі, доблесті, силі й розуму, сказати «спасибі» ветеранам Другої світової війни. І звичайно ж - це день наших захисників сучасності, які, незважаючи ні на що, захищають державу від зазіхань агресора. Президент акцентував увагу на те, що необхідно шанувати та поважати захисників своєї країни.

При виборі дати свята звернулися до історії України. 14 жовтня - це церковне свято Покрова Пресвятої Богородиці, а в народі кажуть «свято Покров». Але чому ж саме зараз це свято асоціювали із захисниками держави? Історичні документи описують такі події, які хоч і побічно, але вказують на благословіння військових справ. Константинополь у Х столітті був оточений ворогами, які хотіли захопити місто, але Божа Матір покрила своїм омофором городян, які молилися всю ніч у Влахернській церкві. Цю подію споглядав св. Андрій - було явище Богородиці, а супроводжували її янголи, пророки, апостоли, які накрили омофором (захистом) жителів міста. Це було витлумачено, як провісник перемоги, так незабаром і сталося. Таким чином, свято Покрова - це нагадування про перемогу над загарбниками.

Свято Покрова було для людей своєрідним кордоном, коли літні хліборобські справи закінчилися, збір врожаю й запаси на зиму зроблені, посіяні озимі, і тепер можна планувати інші справи, які пов'язані з оброблянням землі.

Після Покрови влаштовували вінчання (покривали фатою голову нареченої). Окремо прочитай про українські весільні традиції.

Обов'язково, якщо того вимагалося, ремонтували дахи у будинках (покривали, утеплювали на зиму) та ін. Тобто люди знали, що після Покрова є ще трохи часу, щоб закінчити всі справи та увійти в зиму з новими запасами, новим статусом і новими можливостями .

Саме з періодом козацтва на території України святу Покрови стали надавати дуже великого значення. Для козаків Покров - це найважливіше свято з усіх інших. У цей день обирали нового отамана, довіряли управління військом і вірили, що з новим отаманом прийде бойова слава, достаток, незалежність. Віра у Пресвяту Богородицю, як у заступницю і покровительку, відображалася в її шануванні, і як результат саме їй будували церкви, проводили служби. Наприклад, у Запоріжжі в козаків була церква, яка так і називалася - церква Покрови Пресвятої Богородиці.

Свято Покрова козаки відзначали з розмахом, адже вірили у захист Матері Божої та вважали її своєю заступницею. Згодом свято дістало козацьку славу та стало називатися Козацька Покрова.

У ХХ ст. про Покрову також згадали - Українська Повстанська армія (УПА), яка прославилася в період Другої світової війни в Західних землях України, також обрала собі цю дату, як День Зброї.

У нашій країні напередодні свята проходять різноманітні заходи, приурочені до цього дня: зустрічі з військовослужбовцями, учасниками АТО, ветеранами.

У школах та інших навчальних закладах проводять уроки, семінари за тематикою свята: історія козацтва, історія УПА та інше.

У цей день варто привітати, в першу чергу, всіх військовослужбовців, а також не забути всіх тих, хто залишається в тилу, в жодній мірі не зменшуючи їхню соціальну значимість.

І, звичайно ж, День захисника України - це свято сильних і хоробрих чоловіків - наших коханих, батьків, братів і синів, чиє міцне плече та козацька воля підтримують нас кожного дня. Нехай же вони будуть здорові та повні оптимізму!