Дитячі страхи

Наш безтурботний малюк, проживаючи кожен з вікових періодів, стає схильним до певних страхів. Звідки вони беруться, і як їх здорово "перерости", розповідає психолог Юлія Кондратевіч у своїй новій статті для mama.ua.

Страх - базова емоція, нашим пращурам саме страх допомагав вижити й уникати небезпек. У зв'язку з розвитком головного мозку, нервової системи та емоційний сфери в 4 - 5 років відбувається пік дитячих страхів.

Будь-які страхи гіпертрофуються, і що для батьків - дрібниця, для малюка - трагедія.

Дитячі страхи засновані на інформації, яку діти отримують від найближчих дорослих та пропускають крізь призму своєї яскравої фантазії та уяви.

Основні страхи дитини:

• страх самотності (боїться бути один),
• страх темряви,
• дрібні гади (павучки, жуки, змії),
• собаки,
• монстри.

Виділяють дитячі страхи, які проявляються в певному віці, і є нормою, вони з часом зникають за нормального розвитку.

Типові страхи за віковими групами

• 0 - 6 місяців - страх викликають несподівані гучні звуки, різкі рухи, падіння предметів; відсутність матері, різкі зміни в її настрої, загальна втрата підтримки;
• 7 - 12 місяців - страх можуть викликати гучні звуки; люди, яких дитина бачить вперше; переодягання; різка зміна обстановки; висота; отвір стоку у ванні або басейні, безпорадність перед несподіваною ситуацією;
• 1 - 2 роки - страх можуть викликати гучні звуки; розлука з батьками; засинання та пробудження, погані сни; незнайомі люди; отвір стоку ванни або басейну; страх травми; втрата контролю над емоційними і фізичними функціями;
• 2 - 2,5 роки - страх втрати батьків, емоційного неприйняття з їхнього боку; незнайомі діти того ж віку; ударні звуки; можлива поява нічних кошмарів; зміни в навколишньому середовищі; прояви стихії - грім, блискавка, злива;
• 2 - 3 роки - великі, незрозумілі об'єкти, що ніби «несуть у собі загрозу», наприклад, пральна машина; зміна звичного життєвого укладу, екстрені події (смерть, розлучення тощо); зміни місця розташування звичних об'єктів;
• 3 - 5 років - смерть (приходить розуміння того, що життя не нескінченне); нічні кошмари; напади грабіжників; стихійні лиха; пожежа; хвороба та операція; змії;
• 6 - 7 років - казкові персонажі (відьми, примари); страх втрати (загубитися або втратити маму й тата), самотності; страх не виправдати надії батьків у навчанні, страхи, пов'язані зі школою; страх фізичного насильства;
• 7 - 8 років - темні зловісні місця (підвал); стихійні лиха та катастрофи; втрата уваги й прийняття, любові з боку оточуючих (однолітків, вчителів, батьків); страх запізнення до школи, виключення зі шкільного та сімейного життя; фізичне покарання; відсутність прийняття в школі;
• 8 - 9 років - неспроможність в іграх, в школі; викриття у брехні або небажаній поведінці; страх фізичного насильства; страх втрати батьків, сварки з батьками;
• 9 - 11 років - неможливість досягти успіху в школі або в спорті; хвороби; певні тварини; висота, кружляння (страх можуть викликати деякі каруселі); люди, що несуть в собі загрозу (наркомани, хулігани, п'яниці тощо);
• 11 - 13 років - поразка; незвичайні власні вчинки; власна зовнішність і привабливість; хвороби і смерть; сексуальне насильство; критика з боку дорослих; власна неспроможність; втрата особистих речей.

Що не можна робити:

• Сміятися над страхами дитини.
• Переконувати, що монстрів не існує.
• Посилювати страх (не ходи туди - там Бабай).
• Ігнорувати (переросте).
• Лаяти, соромити, карати дитину за його страхи.

Важливо стежити за своїми словами, при спілкуванні з дітьми не маніпулюй, не застосовуй страшилки для отримання потрібного результату в короткі терміни.

Як допомогти дитині в подоланні страху?

• Запитати, як ти можеш допомогти.
• Зробити амулет проти страхів, монстрів, поганих снів.
• Виготовити разом чарівну зброю або чарівну паличку.
• Купити нічник, який включається плесканням у долоні.
• Грати з дитиною (наприклад, в лікарню, якщо вона боїться лікарів).
• За допомогою казкотерапії: придумати історію, в який хлопчик боїться і долає свій страх.
• Уявити величезного монстра маленьким і смішним (як у казці «Кіт у чоботях» з людожером).
• Намалювати страх за допомогою фарб і потім зім'яти малюнок.
• Виліпити з пластиліну, а потім зім'яти фігурку.

Як бачиш, методів багато - вибери, що цікаво твоїй дитині.

Будь терплячою до страхів дитини, їх подолання вимагає часу, співпереживання та спільної роботи. У твоїх силах допомогти своєму малюкові, вселити йому почуття безпеки, щоб страхи не обернулися згодом підвищеним почуттям тривожності та неврозами.

Автор цього матеріалу - Юлія Кондратевіч - психолог, психотерапевт, член Київської асоціації практикуючих психологів та психотерапевтів (КАППП), член Української спілки психотерапевтів (УСП), магістр психології, автор психологічного блогу на mama.ua.

Психолог Юлsя Кондратевич

Читай інші статті Юлії Кондратевіч на mama.ua або на її персональному сайті kondratevich.com.