Як поводитися з маленькою дитиною у великому супермаркеті

Всі ми бодай раз у своєму житті ставали свідками дитячих істерик. Як уникнути подібних ситуацій, і як їх долати, розповість ця стаття.

«Головною вулицею великого міста йшов маленький хлопчик, вірніше, він не йшов, а його тягнули й тягнули за руку, а він пручався, тупав ногами, падав на коліна, плакав у три струмки і волав не своїм голосом:

- Хочу ще морозива!

- Більше не куплю! - спокійним голосом повторювала його мама, міцно тримаючи Малюка за руку. - Більше не куплю!

А Малюк продовжував волати на всю вулицю:

- Хочу ще! Хочу ще!"

Так починається всіма нами улюблена казка С. Міхалкова «Свято неслухняності». На початку малюка там називали «жахливою дитиною». Що вдіяти, щоб у твого ясноокого янгола не вселилася така Жахлива дитина під час вашого спільного походу до супермаркету?

Перше правило безконфліктного походу до супермаркету говорить: ніколи не вирушай туди з дитиною голодною, втомленою, або, якщл вона не виспалася. По-перше, розмаїття в сучасних супермаркетах нерідко провокує і нас, затятих дорослих, на непередбачені покупки. Що ж очікувати від дітей, на яких яскраві упаковки діють особливо принадно. Ти, напевно, помічала на собі: досить опинитися в «їстівних» рядах натщесерце, й рука автоматично складає до кошика все, що має хоч трохи апетитний вигляд. В результаті отримуємо купу продуктів, яких зазвичай ти намагаєшся уникати. А по-друге, всі ми знаємо за нашими дітьми, що достатньо їм стати втомленим або сонними, як чомусь у них різко псується характер. Втомлений малюк буде вередувати, і приводом для розбрату може стати будь-яка дрібниця: від небажання мами купити десяту ляльку, до необхідності постояти трохи в черзі.

А ще для успішного і взаємно приємного походу до крамниці потрібно до нього підготуватися вдома.

Готуємося вдома

Щоб дитині було зрозуміліше, навіщо ви прийшли до супермаркету, напередодні вдома пограйте в магазин. Донеси до малюка правила такої гри, які проілюструють порядки в супермаркеті: все покупки потрібно віддати на касі тітоньці-касиру, заплатити за них грошики, а до цього часу не можна нічого розпаковувати та куштувати, не можна втікати від мами залою супермаркету, штовхати інших покупців або брати щось з їх візків. Нехай під час гри малюк спробує себе в різних ролях: покупця, який веде себе правильно; продавця, який натискає кнопочки на касі, приймає гроші і відраховує решту (взагалі, як показує життя, робота касира дуже часто вабить дітей, багато хто в ранньому віці мріють про таку професію); охоронця, який стежить за порядком. Взагалі, попередь дитину про те, що в супермаркеті існують серйозні дядьки-охоронці та камери спостереження. Ні в якому разі не залякуй малюка, але наголси на тому, що поводити себе слід порядно, щоб потім не було соромно, коли тебе викриють. Це стосується й випадків, коли діти тягнуть щось з полиць, але кладуть це не мамі до візка, а собі до кишеньки. В результаті, ти мимоволі стаєш порушником: приховані малюком товари не оплачені на касі, й це з'ясовується, коли ви вже покинули торгову залу.

Ще одним важливим етапом підготовки, що виключає непорозуміння в магазині, стане складання переліку ваших майбутніх покупок. Обговори з малюком, що ви будете купувати, і домовтеся не виходити за межі цього переліку. Дуже добре, якщо твоя дитина вже знає букви і вміє хоч трохи читати та писати: тоді разом напишіть список, а в магазині довір йому контроль за дотриманням плану. Якщо ж дитина ще з буквами не знайома у достатній мірі, можна скласти такий список з малюнків - попроси малюка намалювати все, що ви збираєтеся купити, і знову ж таки довір йому контроль за тобою. Так і малюк буде зайнятий надважливою справою, що вбереже його від зайвих спокус, і мама дійсно нічого не забуде купити.

В магазині

Щоб уникнути делікатних ситуацій і непорозумінь з самого початку ні в якому разі не давай дитині нудьгувати. Добре, якщо в супермаркеті є візки з машинками внизу для маленьких покупців. Обов'язково скористайся таким «транспортом» - нехай малюк кермує машинкою, а не мамою.

Якщо машинками візки не обладнані, все одно запропонуй дитині покататися - в самому візку. Нині це стає дедалі популярнішим. Так і дитині гарантована пригода, і мамі не потрібно розшукувати по всьому залу втікача.

Якщо бачиш, що малюк починає нудьгувати - всунь йому в ручки якусь яскраву упаковку з вашого візка, дозволь погратися покупками. Тільки попередь, що обов'язково потрібно буде їх пред'явити тітоньці на касі.

Ще чудовим маневром, що відволікає, послужать акваріуми в рибному відділі: розкажи малюкові про рибок, як вони живуть у воді, що їдять, пофантазуйте, які у них імена, хто з ким дружить, і що вони думають про покупців. Тільки не підходьте до акваріума впритул - щоб уникнути утоплення там якихось ваших покупок, дитячих рукавиць, а то й маминого телефону.

Також для благородної мети зайняти чимось ручки можна захопити з дому улюблену іграшку малюка - нехай він проведе їй екскурсію по супермаркету, адже він-то вже знає, що тут до чого.

Особливу небезпеку приховує в собі завжди прикасова зона: вона рясніє привабливими «дрібними капостями» з розрахунком на те, що рука покупця, який нудьгує в черзі, сама потягнеться до них. Тому, щоб уникнути раптового клянчення жуйок-батончиків-кіндера-чупа-чупс (звісно, все одразу!), краще зайняти своїм візком чергу, а поки постояти з малюком та пограти у що-небудь осторонь (зазвичай, перед касами є вільний простір). Якщо ж черга не згодна, щоб замість вас стояв ваш візок, зверни увагу маляти на тітоньку-касира. Згадайте, як ви грали «в неї» напередодні. Коментуй її дії і все, що відбувається навколо неї (пищить пристрій зчитування штрих-коду, виїжджає лоток з грошима, друкується чек тощо). А можете прямо в черзі згадати з дитиною її улюблений віршик: рядок вимовляє мама - рядок малюк.

Особливий момент - викладання товарів на стрічку перед касою. Попроси малюка допомогти тобі в цьому. Можуть виникнути труднощі, якщо щось було куплено спеціально для нього, про що маля знає, і цією річчю вже довгий час грається. Він може просто не захотіти віддавати «своє кровне» на транспортир. В жодному разі не квап його і не відбирай річ силоміць. Поясни, що тітонька тільки «проведе через касу» і поверне йому його скарб. Щойно жаданий товар просканований - поверни його малюкові на підтвердження своїх слів.

Якщо обійти «гострі кути» не вдалося

Якщо все ж у вас не вийшло тієї ідилії, яка описана вище, варто скористатися порадами дитячих психологів.

Вони стверджують, що надмірне випрошування (саме надмірне, тому що взагалі-то все малюки схильні іноді попросити щось купити) свідчить про те, що ти проводиш мало часу зі своєю дитиною, або приділяєш їй недостатньо уваги. Так інтуїтивно вона вимагає підтвердження твоєї любові якимось підношенням або виконанням його бажання.

Але, якщо твоя дитина не зловживає проханнями щось купити, і попросила тебе про придбання якоїсь дрібниці, немає нічого страшного, щоб їй догодити, якщо це не завдає особливої ​​шкоди сімейному бюджету. Тут надмірна суворість також недоречна, як і розбещеність і вседозволеність. У деяких випадках доречно домовитися: «добре, ми купимо шоколадку, але тільки одну».

Якщо ж малюк просить про дорогу покупку, яка не входить до твоїх планів, не варто просто відмовляти, аргументуючи браком грошей. По-перше, «ми так не домовлялися» - нагадай про ваш договір купувати тільки речі зі списку. По-друге, постарайся відволікти малюка одним з перелічених вище способів (акваріум, «ой, дивись, яка у нас банку горошку», «а не занудьгував чи твій Зайка, якого ти взяв з собою?» тощо). Якщо ж дитина просить іграшку, аналогів якої у неї багато вдома, нагадай їй про це і підкресли, чим його іграшки краще. В крайньому випадку (якщо покупка взагалі-то має сенс, просто зараз не доречна) пообіцяй малюкові купити це іншим разом, наприклад, до свята.

І обов'язково купуй малюкові все, що було йому обіцяно! Інакше ти подаси приклад того, що слово не обов'язково тримати.

У будь-якому разі, докладно і терпляче аргументуй відмову, попроси малюка зрозуміти тебе, будь поважна до нього, і не підвищуй голосу. Психологи радять при цьому для кращого налагодження контакту розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні: присядь біля нього або нахилися, якщо він сидить у візку, візьми на руки (це взагалі зазвичай діє безвідмовно). Будь ніжна і розважлива одночасно. Розумна мама завжди визначить ту межу, де можна поступитися без шкоди для виховання малюка, і тоді, коли потрібно стояти на своєму до кінця.

Як боротися з дитячою істерикою

Якщо всі твої вмовляння не принесли плодів, і малюк «вчинив гвалт», тобі варто, перш за все, зберігати спокій і не мучитися, що подумають про вас оточуючі. Найкраще, взявши малюка на руки, стрімко покинути людне місце. Якщо ж «вибух» наздогнав вас посеред торгової зали, і просто так піти, не відстоявши чергу та не розрахувавшись, ти не можеш, просто обійми малюка, закрий собою від оточуючих і спробуй знайти дальній тихий кут. Усамітнившись, вам легше буде двом пережити цю подію. Саме так, пережити разом, а не втішити.

Психологи категорично не радять як ігнорувати плач і крик малюка, так і проявляти у відповідь гнів. Зрозумій, що маленька людина «злетіла з котушок», тому що просто не вміє ще справлятися зі своїми емоціями. Відрізняй істерику від примхи. Примха - це умисна перевірка мами на міць, і малюк прикидається, ніби він так розсерджений і засмучений. У разі примхи досить вам залишитися наодинці, і соло юного трагіка припиниться.

Якщо ж це справжня істерика (в ній немає нічого жахливого, це зовсім не означає, що твоя дитина «токсична», і через цю стадію становлення особистості проходять багато розумних і вихованих дітей, з яких потім виростають гідні дорослі), мамі слід допомогти малюкові пережити всі її стадії.

У психології виділяється чотири стадії істерики у дитини:

Заперечення (Вона обурена тим, що вийшло не по-її! На цій стадії допоможи їй усвідомити, що відбувається, словами опиши дитині її почуття і покажи, що ти розумієш їх і залишаєш за нею право на них. Але, тим не менш, ви не владні над обставинами, і станеться те, що станеться. «Ти незадоволений, що ми не можемо купити цього лева. Повір, мені теж шкода, але ми змушені піти звідси без нього». Не говори «я не хочу», «не зроблю» , а «так не може бути», «у нас так не прийнято», «ми не можемо».)

Гнів (Дитина сама себе довела до вищої точки кипіння, і вже назад дороги немає. Скоріш за все, на цій стадії все, сказане тобою, не буде сприйнято малюком. Він повинен викричати свій гнів. Дай йому таку можливість, а сама сконцентруйся на його фізичної безпеці - наприклад, щоб він не бився головою, не впустив на себе важкий предмет. Найкраще, обіймаючи його трохи відсунути від себе - ти і поруч, і при цьому не обнімаєшся міцно з кричуном.)

Печаль (Прихід цієї стадії ти визначиш то тому, що гучність малюка спадає, крик переходить у схлипування. Він переживає печаль точно так само, як і дорослий - просто набагато швидше і через дрібницю. А коли ми в печалі, нам потрібна підтримка. Тут саме час міцно притиснути малюка і дати йому виплакатися в твоє плече. Зараз вже можна відновлювати розмову. Просто скажи, що тобі теж дуже шкода, що так вийшло, але що ж тут поробиш. Ні в якому разі не применшуй вголос печаль малюка і не смійся над нею - це для тебе той привід мізерний, а для нього це зараз - трагедія. І, якщо ти посмієшся над його сльозами, він відчує себе зрадженим. А ще обов'язково скажи малюкові, що ти його любиш. Якщо ти говориш це не тільки після істерики, а завжди і часто - не бійся, що такий захід спонукає малюка вдаватися до істерики частіше.)

Прийняття (малюк потихеньку припиняє сумувати і мириться зі своєю долею. Ось тут вже можна і запропонувати щось для розваги, щоб забути про пережите «горе». Щойно сльози зміняться посмішкою - а це у дітей відбувається дуже скоро - беріться за руки і сміливо крокуйте назустріч новим випробуванням.)

Звісно, найкраще - не допускати до розвитку істерики і перемкнути увагу дитини на щось інше, щойно бачиш її передумови. Але, якщо ж вам обом не вдалося її уникнути, ніколи не нагадуй малюкові про пережите і тим більше не дорікай йому - так він швидше переросте свої істерики, і вони припиняться.