Історія Дня Святого Валентина

Дослідники сперечаються щодо витоків цього свята. Існує як мінімум дві легенди про Валентина - покровителя закоханих. Деякі історики схильні бачити в цьому святі коріння давньоримських традиційних святкувань на честь богині «шаленого кохання» і Фавна (відомо хто). Давайте про все детально.

Св. Валентин - версія 1

За часів недовгого правління у Римі кривавого Клавдія II (268-270 рр.) було видано указ, що забороняє воїнам одружуватися. Імператор вирішив, що сімейне життя заважає його солдатам служити на славу Риму та кесаря. Бо воїни, обтяжені дружиною і дітьми, всі сили та старанність віддають їм, а не військовим подвигам. У ті самі часи жив у Римі молодий священик, який володів талантами та знаннями цілителя. Всупереч суворому закону він таємно вінчав закоханих, освячуючи їх право на шлюб. Дізнавшись про це, влада заарештувала Валентина та кинули його до в'язницы. Незадовго до своєї страти священик палко закохався у сліпу дочку тюремного наглядача і, використовуючи свої вміння, вилікував бідну дівчину. Перед самою стратою він написав їй листа, в якому розкрив свої почуття і підписався «твій Валентин». Нібито це й поклало початок традиції вітальних листівок з освыдченням у коханні - «валентинок» (дивно тільки, як могла прочитати лист дівчина, до не давнього часу сліпа, а отже, неграмотна?) Валентин був страчений в день 14 лютого. Після своєї смерті він був канонізований і зарахований Римсько-католицькою церквою до лику святих.

Св. Валентин - версія 2

Валентин був зовсім не бідним священиком, а римським патрицієм, що таємно прийняв християнство й охрестив усіх своїх слуг. Будучи їхнім духовним батьком, він здійснював обряди вінчання серед них. Ось під час одного з таких таїнств і набігла варта, заарештувавши всіх трьох учасників. Простолюдинів-християн однозначно мали стратити, а знатний патрицій міг уникнути цієї долі. Але він обрав інший шлях: прийшов до в'язниці, в якій перебували вінчані ним слуги, та запропонував замінити їх собою. Наостанок він написав їм листа з зображенням червоних сердець, що прославляє християнську любов. А передав цього листа з в'язниці він за допомогою сліпої дівчинки (знову вона!) - дочки одного з тюремників. Остання незабаром прозріла, а Валентин, знову ж таки, був страчений, а згодом канонізований Католицькою церквою як мученик любові та покровитель усіх закоханих.

Інший погляд на історію свята

Вважається, що проголосив 14 лютого Днем Святого Валентина Папа Римський Геласіус I у 496 році, але однозначного свідчення цьому немає. А ось достеменно відомо, що у 494 році цей папа намагався заборонити в Римі Луперкалії - давнє язичницьке свято жіночого родючості, що перетворювалося на оргію.

Справлялося воно у день, відповідний 15 лютого за юліанським календарем (нині в цей день відзначається свято Стрітення) на честь богині «шаленого» кохання (в римському пантеоні взагалі богів було багато) і Фавна - веселого покровителя стад. А ось обряд його здається сьогодні вельми пікантним. Громадяни Риму збиралися на історичному місці - там, де вовчиця вигодувала Ромула та Рема (від лат. Lupa  - «вовчиця», латинський омонім - «блудниця»), приносили у жертву тварин і бенкетували. Після бенкету молоді римляни вирізали зі шкір жертовних звірів батоги й голими бігли містом, намагаючись відшмагати кожну жінку, що траплялася їм дорогою. Жінці цей обряд мав принести здоров'я, плодючість і легкі пологи. Отримавши законний удар прекрасні римлянки приєднувалися до оголеної процесії. Відомо, що в таких обрядах брали участь всі верстви населення: від простолюдинів до поважних громадян. З укоріненням християнства народ довго зберігав традиції луперкалій і не бажав з ними розлучатися. Ось тому за стандартною схемою «підміни» було проголошений свято кохання з його християнським підгрунтям.

Тож у переліку католицьких свят цей день надійно закріпився, і лише у 1969 році в результаті перегляду календаря святих Римо-католицькою церквою був скасований через брак точних відомостей про мученика Валентина, крім переказів про його страту. Відтоді свято перейшло у ряд світських і, тим не менш, відзначається скрізь як День Усіх Закоханих. До речі, Католицька церква офіційно 14 лютого шанує наших Кирила та Мефодія - просвітителів слов'ян. Це - в пику тим, хто говорить, що православних 14 лютого ажніяк не стосується :)

Так чи інакше, а мощі Святого Валентина й донині зберігаються у Познанської обителі в Польщі, а також його чудотворна ікона, до якої з усього світу здійснюють паломництво всі, хто жадає або вже знайшов любов.

Отже, Європа відзначає свято закоханих з раннього середньовіччя, в США він прийшов наприкінці XVIII століття, а в Японію - у 30-х роках XX.

В Україну День Святого Валентина прийшов, звісно, з Заходу на початку 90-х років минулого століття разом з набуттям незалежності як політичної, так і культурної. І дуже швидко прижився - бо любові покірні не тільки всі віки, як мудро зауважив класик, але й усі континенти, країни та конфесії. Однак, здебільшого, «винуватцями» торжества цього дня у нас стає молодь.