Пішохідні маршрути для всієї родини - 6 непересічних стежок

Літо хилиться до заходу. Наближається «оксамитовий сезон», а з ним і прокидається потяг до довгих піших прогулянок. А напередодні річниці Незалежності України особливо тягне вивчати рідний край.

Ми зібрали кілька нетривіальних маршрутів вихідного дня, які кожна сім'я легко може подарувати собі. При цьому всі - від дорослих до найменших туристів - мають змогу не втомившись, відкрити для себе чергове українське диво та насолодитися мальовничими пейзажами.

 А про те, як убезпечити похід з малюком, прочитай тут.

Закарпаття: міні-тур замками

Звичайно, їх тут безліч. Але, оскільки ми говоримо щодо пішого маршруту, доступному родині з дітьми, виділимо кілька замків, близько розташованих один від одного. А саме, Ужгородський - Невицький - Середнянський замки.

Стартувати найкраще з Ужгорода, відвідавши тутешній замок. Згадки про нього зустрічаються в угорських літописах ще XIII століття, поряд з розповідями про мужнього слов'янського князя Люборця (до речі, одна з річок, що впадає в Уж названа на честь цього князя - Люборец - за переказами тут він загинув). Свій нинішній вигляд замок набув у XV ст. Це одна з найстаріших, при цьому чудово збережених фортифікаційних споруд Західної України.

Після Ужгорода прямуємо до села Кам'яниця - між ним та селом Невицьке розташовані мальовничі руїни Невицького замку. Ночувати можна у наметі поблизу або в гостях у місцевих жителів - останній варіант приоритетніший, адже грунт у цих краях глинистий, і після дощів може бути розмитий, а дощі тут часті.

Отже, Невицький замок. Побудований у VII ст. на хвилі угорсько-галицької дружби, був зруйнований татаро-монголами, а пізніше відновлений угорцями та добудований. В такому покращеному вигляді замок став одним з ключових об'єктів під час міжусобиць, які роздирали угорське королівство. Нині вхід до замку безкоштовний, а останніми роками тут відбуваються обрядові весільні святкування, хоча сам замок, як водиться, овіяний містичними легендами.

Поблизу від Невицького замку розташований старовинний парк «Сад Вагнера» зі знаменитим фонтаном, що не замерзає навіть взимку.

Після Невицького замку шлях наш пролягає лісистими пагорбами до села Середнє (виходити на маршрут потрібно обов'язково з докладною картою, в дорозі орієнтуватися на руїни сироварні та військовий полігон), пішки дорога займе близько 2 - 2,5 годин.

Середнянський замок був побудований тамплієрами у XII ст. як донжон - чотирикутна вежа, метою якої була не стільки оборона, скільки дозор. Спочатку замок служив не військовим, а торговим потребам - тамплієри, які отримали право на торгівлю сіллю, яку добували в шахтах Солотвина (нинішня Закарпатська область), на шляху свого проходження набудували різних об'єктів для ночівлі та охорони товару. Після розформування ордена замок перейшов у володіння Угорської корони. Сьогодні вхід сюди безкоштовний, але руїни перебувають у вкрай жалюгідному стані.

Досвідчені туристи радять на ночівлю розташовуватися не в Середньому, а за околицею села біля озера, розбивши намет.

Черкаська область: гранітний каньйон у селі Буки

В першу чергу знай: не варто плутати це село з його тезкою у Київській області (Сквирський район). А якщо і трапиться переплутати - не біда, в Буках на Київщині є новий живописний ландшафтний парк, де, до речі, знаходиться фонтан, що раніше працював на київському Майдані Незалежності.

Але ми зараз про інші Буки - ті, що в Черкаській області у Маньківському районі, майже на кордоні з Вінницькою областю. (Як показує практика, найкраще сюди добиратися з Умані - на своєму авто або скориставшись люб'язністю уманських таксистів).

Тут на річці з промовистою назвою Гірський Тікич розкинувся унікальний природний гранітний каньйон, що справедливо входить до 100 чудес України.

Тутешнім гранітним схилам за підрахунками вчених не менше 2 млрд років. Стрімка річка, що входить у басейн Південного Бугу, утворює довгий вузький та глибокий (до 20 м) тунель. При цьому прямовисні гранітні брили набувають чудових обрисів - так наприклад, одна із скель виразно нагадує профіль людини. Буцький каньйон офіційно визнаний державною природним пам'ятником, хоча вхід сюди як і раніше вільний.

На самому початку каньйону галасливі води Гірського Тікича спадають з гранітного уступу - це туристів «біля входу» зустрічає водоспад Вир. Крім того тут можна відвідати дві колишні пам'ятки - руїни вітряка XIX століття та першу в Україні гідроелектростанцію (вже теж колишню).

Жителі Буків та навколишніх сіл наполегливо рекомендують: якщо вже потрапив сюди, обов'язково зустріти світанок у каньйоні!

Тернопільщина: печери

Взагалі-то у цій області знаходиться велика кількість природних печер, протяжністю багато кілометрів, при цьому кожна має свій унікальний мікроклімат та рельєф. Але, пам'ятаючи про те, що ми складаємо пішохідний маршрут за участю дитини, ми зупинилися на печерах села Млинки.

Приїхавши у Млинки, радимо зупинитися у Спелеохаті - це спеціальний будиночок, де відбувається ваше посвячення. Обов'язково слід найняти провідника та пройти інструктаж за правилами переміщення печерами. Попроси провідника провести вас найлегшими маршрутами (північний напрямок) - цього достатньо, щоб побачити дивовижні лази, підземні зали, гіпсові поклади та кристали. Найвідоміше місце тутешніх печер - тунель чортове горло. Дитина легко пролізе в нього, а ось дорослим доведеться постаратися.

Все ж варто розуміти, що це досить серйозний маршрут, що вимагає мінімальної вправності та спритності. Тому, він підійде лише для спортивних сімей з дітьми старше 9 - 10 років.

Перебуваючи тут, варто під'їхати у Борщів - відвідати місцевий краєзнавчий музей та музей-печеру Вертеба. Це одне з наймасштабніших селищ трипільської доби, яке точно здивує всю сім'ю.

Одеська область: Вилкове - українська Венеція

Тут широкі води Дунаю впадають у Чорне море. Тут по вулицях пресувається не транспорт, а плавають гондоли. Тут росте ендемічний сорт винограду Новак, яким належить ласувати прямо зриваючи з лоз, ковзаючи у човні гладкою водою каналу. І ще -тут водяться справжнісінькі пелікани!

Заповідний край на кордоні з Румунією часто називають українською Венецією, і не даремно. Загалом у містечку живе не більше десяти тисяч чоловік. Вся стара частина побудована на каналах - як Венеція, і люди переміщаються в човнах. У кожного каналу - своя назва (а як же інакше з адресами розбиратися?) Місцеві жителі удобрюють свої городи мулом та обробляють виноград Новак - він і унікальний тим, що росте на мулі та воді. Майже у кожному дворі з Новака роблять домашнє вино - червоне, смачне і незабутнє. Ще одна місцева визначна пам'ятка - риба, яку готують так смачно, як ніде більше у світі.

Рівненщина: Острозький замок та Острозька академія

Ім'я міста Острог означає не що інше як фортеця. Відомо, що у XIV ст. Данило Рюрикович побудував тут замок на місці старої твердині (хто був творцями та попередніми власниками фортеці - загублено у століттях).

Згодом спадкоємці Данила - князі Острозькі - розбудовували замок, роблячи його культурним стовпом православ'я. Один з нащадків Данила - Костянтин Острозький, видатний литовський полководець, запросив до Острога першодрукаря Івана Федорова, що вже відкрив на той час друкарні у Москві та Львові. У 1581 р. тут був створений світовий пам'ятник культури та православна святиня - Острозька Біблія.

До кінця XVI ст. за останніх нащадків роду Острозьких місто стало центром освіти - замок був перероблений у стилі пізнього Ренесансу, тут збиралися гідні уми, друкувалися латинські та старослов'янські книги, діяли школа та академія. В стіни останньої обов'язково варто заглянути після відвідування самого замку. Це перший світський вищий навчальний заклад України та всіх східнослов'янських народів, тут викладали не лише схоластичні знання, а й вперше почали просувати науку практичного значення (астрономію, хімію, риторику та ін.)

Київ: Китаєва пустель

Ці чудові місця, вкриті густими і таємничими лісами, знаходяться на околиці міста - у Голосіївському районі. Не випадково прозвали цю місцевість Китай-місто - у стародавніх слов'ян слово «китай» означало фортеця, стіна.

Ще у XVI ст. монахами-скітниками в тутешніх лісових пагорбах був утворений печерний монастир. Крім служіння вірі траплялося монахам Китаєвого скиту і відбивати наступ на Київ різних ворогів. Тобто по суті, це були монахи-воїни, українські ніндзя, що невпинно охороняли підступи до міста.

Китаєва пустинь прославилася багатьма пустельниками, що стали преподобними після завершення свого земного шляху. Про це вам розкажуть місцеві екскурсоводи. А ми лише обмежимося порадою вибиратися до Китаєво на весь день - щоб після екскурсії вдосталь нагулятися мальовничим монастирським лісом.

Як бачимо, для того, щоб влаштувати собі міні-відпустку, яка обіцяє запам'ятатися надовго, зовсім не обов'язково їхати далеко. Щастя є, причому, у нас під ногами. Треба лише трохи пройтися.