Щедрий вечір, добрий вечір!

За тиждень після Різдва, напередодні Нового Року (за старим стилем) українці справляють Щедрий вечір. У народі відзначають ще цей день на честь преподобної Меланії.

Частково цей образ запозичений з дохристиянської доби - так звали дочку бога Лада, брата Місяця. Прозвали її так, бо вона було дуже милою - Міланка, а потім вже стало Меланка. Одного разу підступний змій викрав Міланкоу-Меланку, заточив її в підземеллі, а хоробрий Василь визволив прекрасну діву й одружився на ній. Ось така вічна історія. Тому, 14 січня в результаті переходів язичницьких традицій у православні відзначаємо день Святого Василя.

Через те що пост лишився давно позаду, святкують Меланку багатим столом. Вечерю на Щедрий вечір тому й прозвали багатою кутею. На стіл ставляться скоромні страви, а також міцні напої, щоб і наступного року достаток та щастя водилися в хаті.

Напередодні Нового року (нині - 13 січня) в церквах проходить урочисте богослужіння, яке ознаменовує закінчення старого року. Віруючі дякують Господу за усі милості, даровані в році, що минає, і просять берегти їх та їхні родини в році прийдешньому. Після служби повертаються додому і приступають до Щедрої вечері. Тут вам і кутя, і ковбаси, і шинка, й пироги, і гречані млинці на смальці та вареники. І всіма цими багатствами щедро обдаровують молодь, яка ходить від хати до хати і співає щедрівки - традиційні новорічні співанки.

Як водили Козу

А у щедрувальніків компанія яскрава. Очолює її Коза у виконанні самого жвавого хлопця - улюбленця села. З рогатини - роги, з ложок - вуха, з мочалки хвіст, кожух одягається навиворіт - овчиною догори і задом наперед - щоб порожні рукава бовталися, зображуючи передні ноги кози. Свої ж руки файному виконавцю ролі Кози знадобляться - однієї він «крутить хвостом», а другий притримує всю амуніцію.

Супроводжує Козу Кіт з торбою - для сала. Це найнижчий з хлопців з найдовшими вусами.

Першим йде козовод і веде Козу, за ним Кіт, а далі - решта ватага. Під вікнами традиційними приказками питають дозволу, після чого входять до хати, знімають шапки, вітаються, виходять на середину хати і починають свою «програму». Першим вступає козовод, а Коза й Кіт пританцьовують у такт. Дітвора скубе цих персонажів і веселиться від душі. Традиційно в процесі вистави Коза зображує, ніби умерла, а Кіт канючить у господарів сало для кози. Після отримання заповітного шматочка, «небіжчиця» підскакує й починає танцювати по дому під веселу пісню всього хору. А по завершенні пісні господарі нагороджують щедрувальніків - пирогом чи, ковбасою, а то й грошима. Для останніх є в компанії відповідальна людина - скарбник, який носить з собою Скарбницю (шкатулку).

Компанії хлопців і дівчат ходили селом, а після збиралися в гостях у когось з товаришів і спільно з'їдали й випивали свій «гонорар».

Як водили Меланку

Крім традиції водити селом Козу водили ще й Меланку. На цю роль вибирали найвеселішого хлопця і виряджали у що Бог дав. До нього компанію підбирали відповідну: Орач з деталлю від плуга, Сівач з мішком через плече, Дід з арапником, Ведмідь, Коза, Журавель, Циган, Циганка, Чорт - все ряджені хлопці.

Все це в саморобних масках, лахмітті, щедро підфарбоване білою глиною і золою фарбою, з бородами, і патлами з жмутів мочалки - ряджені мають і себе, і людей так повеселити, щоб на весь рік спогадів вистачило.

Ватага йде по селу з вигуками, сміхом і жартами, Циганка пристає до перехожих - ворожити, Циган - коня забрати, Ведмідь танцює, Коза на скрипці грає, а Журавель - самий довготелесий хлопець - в бубон б'є.

Найбільше цю компанію любить дітвора - біжать, наздоганяють, коментують. Та й старші люди із задоволенням виходять подивитися на потішну процесію. Адже вони, на відміну від козоводів, в усі хати не заходять, а тільки там, де є дівчата.

Прийшовши до хати уся вистава зосереджується на «красуні» Меланці, яка шаріється і все норовить відповідно до своєї «жіночої сутності» лад навести. Знаючи цю її манеру господині заздалегідь ховають всяке принаддя - та не завжди ефективно, не дарма на роль Меланки вибирають самого дотепного і винахідливого хлопця. Вся ватага жартує над Меланкою, співають пісні про її буття, танцюють. А по закінченні вистави, зіпвавши маски у відповідь на запрошення господарів сідають за стіл.

Свою Меланку водять і дівчата. У них вона вигляд має більш пристойний: першу красуню наряджають молодою (нареченою): вінок, стрічки, багато бус. Друга очільниця ватаги одягається нареченим - Василем - все, як годиться, з шароварами, чобітьми і жупаном. Все решта дівчат називаються дружками. Дівоча компанія в хату не заходить, а співають під вікнами. Як і в різдвяну ніч дівчата отримують винагороду за виступ через вікно - підставляють мішки.

Дівочі ворожіння

Надиво моторними були наші прабабусі: встигали і свою Меланку поводити, і чоловічу Меланку пригостити, і ще й знаходили час цієї ж ночі поворожити.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: Святочні ворожіння

Ворожать традиційно: бігають під вікна слухати, що сусіди вимовляють, запитують імена у перехожих чоловіків, кидають чобіток за ворота.

Юні гуцулки ворожили так: зав'язували собі очі хусткою і навпомацки рахували кілки в паркані до дев'яти. На дев'ятий пов'язували хустку, а вранці розглядали: рівний, гладенький - наречений буде хороший, а якщо кривий - то доля вийде шкереберть.

На Слобожанщині дівчата розкладають опівночі багаття на березі річки, у кризы вирубують ополонку і чекають, щоб вогонь розгорівся. Потім кожна бере тліючу головешку й кидає в ополонку: затріщить вогонь у воді - за багатого заміж вийде, а коли тільки «пшикне» - за бідного.

У кожному регіоні свої традиційні форми ворожіння.

Біля воріт насипають три купки зерна. Якщо назавтра вони залишаються недоторканими - значить, життя щасливим буде.

Кладуть гребінь під подушку зі словами: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову». Хто присниться - той і суджений.

Чарівна ніч

Українці здавна вірили, що в Новорічну ніч «розкриваються небеса», й усі людські прохання виконуються.

На Гуцульщині в цю ніч господиня, після того, як поклала спати всю сім'ю, виходить на вулицю з шматком хліба і мискою води. Мочить хліб у воду і примовляє: «Не хліб ся купає у воды, але я - у здоров'ї й сілі!». Потім навшпиньки повертається до хати і торкається мокрим хлібом голів своїх сплячих дітей, примовляючи: «Абисьте були такі велічні, як святий Василь величний». А у воду, що залишилася після ритуалу, кладе кілька срібних монет. Зранку вся родина вмивається цією водою.

Новорічна ніч у гуцулів - свято печі. Ніхто на неї не сідає, не лягає, шанують її як сакральний центр тепла та затишку в хаті. А з ранку господиня перебілює піч за те, що весь рік «трудилася» на благо сім'ї.

Народні прикмети на Меланку

Крім ворожінь в ніч під Новий рік люди намагалися передбачати погоду. Ось деякі старовинні прикмети:

• якщо ніч під Новий рік тиха і ясна, буде рік щасливий не тільки для людей, а й для худоби,
• якщо сонце високо зайде, рік буде щасливий і урожайний,
• якщо випаде густий іній - буде багатий урожай зернових і багато меду,
• якщо падає м'який сніг - до урожаю, а тепло - значить, літо буде дощове,
• якщо на Меланку відлига - буде тепле літо.