Водохреща завершує низку новорічних свят. Церква розглядає його як «свято просвіти» народів, оскільки, за її вченням, саме після цього таїнства Ісус почав проповідувати євангельські істини.
Православні відзначають Водохреща 19 січня. Ще його називають Йорданом за назвою річки в Ізраїлі, у водах якої Іоанн (Іван) Хреститель хрестив Ісуса. Саме тоді Дух Святий зійшов з небес у вигляді білого голуба, й почулося: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав». Свідчення про це знаходимо в Біблії у різних євангелістів.
Ось чому свято Водохреща ще називають Богоявленням. А під час освячення хрещенської ополонки (Йордані) прийнято випускати у небо білих голубів.
Саме Водохрещам завершуються святки. Тепер аж до самої Масниці доведеться прожити без святкових посиденьок, гулянь і ворожінь. Проте з Водохреща й до Великого посту починався весільний сезон, тож селяни мали, чим тішитися.
Вечір напередодні українці називали Щедрим або другим Святвечором, голодною кутею. Протягом усього дня 18 січня, як перед Різдвом, дотримувалися посту, не здійснювали важких робіт, готували кутю. До трапези приступали тільки після появи першої вечірньої зорі. На стіл подавали пісні страви. А після вечері миску з кутею, а також ложку й свічку обов'язково залишали на столі - для душ померлих, щоб і їх вшанувати у свято.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: Кулінарний лайфхак: як приготувати ідеальну вечерю та кутю
А з ранку 19 січня вся родина, причепурившись, відправляється до церкви на службу та освячення води. Вважається, що на Йордан будь-яка вода у будь-яких водоймах набуває магічної цілющої сили, і не псується навіть, якщо зберігати її роками. Дослідники припускають, що ця ідея прийшла до нас ще з давніх цивілізацій. У Святого Єпіфанія Кіпрського є повідомлення про те, що єгиптяни в дні близько зимового сонцестояння особливо шанували Ніл, є відомості і про поклоніння іншим річкам різними народами приблизно у цей період.
Кульмінацією церковного свята Йордан є освячення води. Напередодні в місцевій водоймі вирізали з льоду ополонку в формі хреста - Йордань. У цю ополонку священик занурює хрест, після чого вода вважається освяченою.
А ось купання у крижаній воді хрещенської ополонки не є церковний звичай, а лише народна традиція, що трактує тілесний екстрим як духовний подвиг. Можливо, це було перейнято слов'янами у древніх скіфів, які своїх новонароджених немовлят занурювали в крижану воду - для гарту та звикання до суворих природних умов, так би мовити.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: Чи можна вагітним купатися на Водохреща?
Свяченою водою, принесеною з церкви, слід було окропити все та всіх у хаті, а після цього вийти на двір, освятити господарство, криницю й худобу. З тієї ж води починався святковий обід.
На Водохреща також прийнято було щедрувати, але вже без ряджених. Величальні та вітальні співанки виконувала молодь під вікнами хат, також отримували на подяку від господарів гостинці та гроші через вікно.
І категорично протипоказане купання у крижаній воді людям із захворюваннями:
Не бажане занурення в крижану воду вагітним жінкам, маленьким дітям і людям похилого віку.
Як видно, ця завзята розвага доступна тільки здоровим і молодим.
mama.ua бажає всім міцного здоров'я і сподівається на розсудливість своїх читачів!
А твоя родина братиме участь у купанні на Водохреща? Багато занурюються навіть з дітьми. Хто купається, напишіть в коментарях про свій досвід!
Ваш коментар