Благими намірами: 5 шкідливих порад щодо «допомоги» школяреві з уроками

13 лютого 2020 р. 17:12

Не всі поради у цій статті - шкідливі (шкідливі виділені курсивом). І не всі слова в цій статті - кумедні. Просто mama.ua ще раз погялнула на актуальну для нас проблему домашніх завдань.

Чому не потрібно робити уроки з дитиною

Останнмиі роками вітчизняну середню школу помітно тіпає. Одні реформи змінюють інші, і поступово перемагає концепція гуманного поводження з дітьми та розвитку особистих скиллів кожної дитини. Що при цьому буде з якістю безпосередньо освіти, а не виховання і розвитку, тобто саме з багажем відомих дитині фактів та їхньою систематизацією - наразі не знає ніхто. Адже ми ступили на шлях реформ нещодавно, і НУШ (Нова Українська Школа) - проект хоч і амбітний, але молодий.

У світлі всіх цих нововведень нам, батькам, навантаженим своїми шкільними атавізмами, коли «дзвінок - для вчителя», важко зрозуміти, в яких умовах навчаються наші діти. А якщо важко зрозуміти, значить, що мусить робити поважаюча себе «яжемати»? Правильно - хвилюватися! І своїм хвилюванням заражати дитину. І контролювати! Тому нижче ми наведемо кілька шкідливих порад для тих самих, хрестоматійних, «яжматерей» школярів, щоб ти прочитала і посміхнулася - адже це все не про тебе.

Отже, що робити, щоб перетворити життя сучасного школяра на пекло:

1. Робити з дитиною уроки - усі і завжди. А щоб напевно - так робити самій - за дитину

Ти - мати, твоя місія - невсипно і пильно контролювати, щоб дитина нічого не забула до завтрашнього уроку. А краще, позаяк він обов'язково все наплутає, зробити самій!

Насправді:

У першому класі, куди діти приходять у віці 6 - 7 років, завдання школи - не стільки навчити, скільки перетворити вчорашніх малюків на школярів, перевести на наступний щабель дорослішання. Тобто, поки що це така собі демо-версія школи - без оцінок, без домашніх завдань (формально, насправді - все одно щось робити потрібно). Її місія - прищепити дитині розуміння нового режиму життя, в якому є місце і дисципліні, і зобов'язаннями, і самоконтролю, і відповідальності. Якщо цей етап прожитий здорово і без психологічних травм, вже з другого класу дитина спроможна не лише самостійно запам'ятати все, що їй потрібно підготувати до завтрашніх уроків, а й (о, жах!) сама ходити до школи і повертатися з неї, якщо школа знаходиться недалеко від дому. Інша справа, що цю її здатність рідко хто з батьків сьогодні ризикне використовувати - через криміногенне становище в країні. Але, якщо відводити до школи чадо ти продовжиш, то вже, принаймні, збирати рюкзак - дозволь йому самостійно!

І робити уроки - теж самому!

Бо інакше як розвинути в ньому ту саму самостійність? Ми - сучасні розумні жінки, тому, закликаючи своїх дітей до самостійності, не вигукуємо з чисто-одеським драматизмом «мама - не вічна!». Але терпіння і сили мамині - точно не вічні. І крім наших дітей у нас є ще - ми самі, і приділяти час собі - наше не тільки святе право, а й потреба. Адже надмірне розчинення в дітях шкодить не лише їх матері, але й самим дітям.

Чому не потрібно робити уроки разом з дитиною
Виконуючи з дитиною всі домашні завдання, ти гвалтуєш мозок і волю як її, так і свою

Якщо боїшся, що новий ігровий формат школи в 1-му класі не дозволить дитині навчитися читати-писати та рахувати - займайся з ним іноді, ще з дошкільного віку. Але заняття ці мають бути у спільне задоволення - просто, щоб малюк опанував ази грамоти, і ти не боялася відпускати його у «велику науку». А школяра, хоча б з другого класу - відпусти. Тому що школа - це його робота. Твоя робота - по твоїй спеціальності, а вдома - ти мама, а не цербер-грамарнаци або математичний садист.

Ні, якщо дитина щось пропустила на уроці і не може розібратися в якомусь моменті під час виконання домашнього завдання - вона завжди повинна знати, що можна підійти до мами, і мама допоможе і роз'яснить (але не зробить за неї!), але ключовий момент для мами: допомагати тільки тоді, коли її про це попросять!

Отже, резюмуємо.

  1. Щодня сидіти над домашніми завданнями з дитиною - не потрібно, цим ти шкодиш її розвитку як самостійної особистості. І навчанню його теж шкодиш (не кажучи вже про себе, на яку завжди не залишається часу).
  2. З дошкільнятами і молодшими школярами доцільно займатися паралельно - навчаючи їх письмовим буквам та усному ліку. Це ваш час на двох, це ваше задоволення - це жодного стосунку до школи не має.
  3. Малюк завжди може розраховувати на твою допомогу і підтримку - коли вона потрібна.

2. Наймати дитині з молодших класів репетиторів з усіх предметів

Бо «вчителі самі нічого не знають, дитину нічому не навчать, все пропало!»

Насправді:

Абсолютно зрозумілі наші побоювання щодо того, що якість освіти може виявитися низькою (бо НУШ теж тільки вчиться), і це фатально позначиться на дитині під час вибору професії після закінчення школи. 

Але вся справа в тому, що зараз, відвівши малюка в 1 клас, ми цього знати не можемо. І навіть, якщо виправдаються наші найгірші побоювання, у нас ще буде тисяча можливостей все наздогнати і забезпечити дитину потрібними знаннями - до ДПА та ЗНО, які його чекають у випускних класах.

Але ми боїмося вже зараз. А раптом не зможемо, а раптом не витримає? Та й програма тих же ЗНО щорічно змінюється!

Щоб дещо знизити градус тривожності, варто подумати ось про що: в сучасному світі інформація перестала бути важкодоступною. На засвоєння будь-якого питання нам потрібно не так-то й багато часу - бо всі бібліотеки світу знаходяться у нашому телефоні в цілодобовому доступі. І ступінь успішності у дорослому житті вже визначається не стільки знаннями людини, скільки його вміннями ці знання здобувати, засвоювати та використовувати (вирішувати завдання).

Дитина повинна вчити уроки сам
Необхідну інформацію в найкоротші терміни сьогодні може дістати навіть дитина

На суб'єктивну думку автора цих рядків, а також думку її (автора) батька, який віддав вищій школі та репетиторству багато десятків років, ключовий навик сучасної школи, такий: школа мусить навчити дитину вчитися. Тобто, не настільки важливо, чи розбереться з валентністю лужноземельних металів ваш син або донька у 8 класі або за тиждень до ЗНО з хімії. Важливим є те, щоб у нього вийшло розібратися з цим питанням тоді, коли йому це буде потрібно (за тиждень до ЗНО з хімії). Розібратися самостійно, використовуючи безмежний доступ до всіх підручників - зуміти вичленувати з цього потоку інформації потрібну йому та засвоїти її.

Навик самоосвіти - ось головний скілл сучасної людини, який дозволить їй успішно існувати в будь-якій професії в інформаційну еру. Бо вчитися їй доведеться завжди і постійно. А для прокачування цієї навички дитина має:

  1. робити уроки сама (звертаючись до дорослих з проханням роз'яснити той чи інший момент за необхідності);
  2. займатися самоосвітою, особливо в разі, якщо трошки відстала за програмою. Якщо не виходить «наздогнати» самій - звертатися до батьків та наздоганяти спільно. До репетиторів ж має сенс звертатися не раніше 7 - 8 класу, і лише з тих предметів, які явно передбачаються дитині профільними, або з якими зовсім біда.

Навик самоосвіти - ось головний скілл сучасної людини.

3. Не сюсюкати з дитиною, вона вже не маленька! Не розуміє - нагримай!

Значення материнської (чи батьківської) свари в освітньому процесі величезна!

Насправді:

Так, безумовно, децибели вашої з чадом розмови впливають на неї. Але суворо протилежно тому, як тобі хотілося б. Якщо дитина тебе не розуміє, підвищуючи голос, ти робиш гарантовано на 100% все, щоб вона тебе точно не зрозуміла. Адже крик найріднішої людини вибиває грунт з-під ніг дитини. І вона закономірно впадає у ступор, а значить, всі розумові процеси в юній голові в цей час заморожуються. Пам'ятаєш, коли вона була маленькою, ми вчили тебе принципам поведінки з нею - ось стаття про те, як не можна поводитися з дитиною. По мірі дорослішання чада глобально нічого не змінилося. Ти маєш завжди ставитися до нього дбайливо, не принижуючи, не залякуючи і не переходячи на вереск. Якщо, звичайно, хочеш виростити гармонійну особистість, а не неврастеніка.

Нальзя кричати на дитину, коли щось йому пояснюєш
Звірячий вираз обличчя - останній прийом з арсеналу «роз'яснення» батька

4. Взагалі не цікавитися шкільними справами дитини

Це справа вчителів, їм за це зарплату платять.

Насправді:

Може, зарплата (хоча, це голосно сказано) за навчання твоєї дитини дійсно дістається його вчителям. І формально його навчання - це їхня справа. Справа може і їхня, але ж дитина - твоя. І ти хочеш, щоб вона росла тямущою і ерудованою. А тому, все ж, цікавитися її шкільними справами потрібно. І ось навіщо:

  1. для раннього виявлення та запобігання булінгу в школі;
  2. щоб дитина - малюк або підліток - не відчувала себе покинутою та нещасною, і не потрапила в погану компанію на цьому грунті;
  3. щоб дійсно не допустити критичних відставань та серйозних проблем з успішністю, які потім доведеться болісно надолужувати з репетиторами, займаючись вдень і вночі.

Просто в усьому необхідна міра. Питай у сина або доньки, як пройшов день. Щоб одразу не охолоджувати його запал, не став перше ж питання про навчання - спочатку питай про загальний настрій та забавні події. Наприклад: «Що сьогодні в школі тобі сподобалося найбільше?», «З ким ти спілкувався на перерві?», «Що було в шкільній їдальні на сніданок?» Такими легкими питаннями ти розговориш дитину, навернеш її до задушевної бесіди. А вже в ході неї запитаєш: чи все у неї гаразд з уроками, чи не потрібна їй твоя допомога, чи не було в поясненнях вчителів чогось, що дитина так і не зрозуміла.

І, звісно, ніколи не відмахуйся від дитини, коли вона просить допомоги у шкільних справах. Відклади терміновий звіт або статтю, забий на недомитий посуд - вони почекають, а довіра дитини - ні. Достатньо одного разу відмовити в допомозі, і наступного разу вона її у тебе може не попросити, пам'ятай про це. 

Якщо дитина просить допомоги з уроками
Допомагай дитині - за умови, що вона тебе про це попросила

5. Матеріально мотивувати дитину робити домашні завдання і взагалі вчитися

Хочеш пишатися тим, що ти маєш розумну дитину? Плати!

Насправді:

Навіть до карапуза дошкільного віку можна донести думку, що старанність у навчанні - запорука щасливого життя в майбутньому. Звичайно, використовуй для цього інше формулювання і простіші слова. Але поясни цю істину синові або дочці - і чим раніше, тим краще. Його мотивацією має стати прагнення до щасливого дорослого життя, в якому доведеться заробляти або багато на цікавій роботі, або копійки і тяжкою працею. 

Оскільки, якщо ви перейдете на фінансову стимуляцію (встановивши певну таксу за хороші оцінки), це поставить чадо перед спокусою брехати. А ти впевнена, що морально недоросла особистість встоїть перед такою спокусою? І щоб в один прекрасний день не виявити у дитини 2 щоденника - легальний та тіньовий (подібно до того, як веде розрахунки бухгалтерія на твоїй фірмі), не провокуй її підкупом. Адже гроші не замінять довіри, не замінять батьківської участі, та й все одно якусь суму (посильну для сімейного бюджету і адекватну для потреб дитини) ти видаєш їй на кишенькові витрати. Ці гроші вона має отримувати безумовно - а не за щось. Так само як материнську турботу і любов дитина отримує за фактом свого існування - а не лише, коли «вислужиться». Загалом, не перемішуй ваші фінансові та навчальні справи, не підміняй понять та не збивай дитині мети. Гроші видавай на цільові витрати і регулярно - на кишенькові витрати. І незалежно від того, як вона вчиться.

Про дітей та їхні гроші на кишенькові витрати читай тут.

Ми перерахували лише п'ять помилок, уникаючи яких можна допомогти дитині впоратися з уроками та прожити роки свого школярства гармонійно, хоча б у питаннях навчання. Адже правда, ти цих помилок не допустиш ніколи?